Я не слідую моді від слова "зовсім", але з цим твердженням погоджуся. Адже значно приємніше уявляти себе 80-річною бабусею-божою кульбабкою з укладеним сивим волоссям, у капелюшку та стильному костюмі, що п'є каву з витонченої чашечки десь на Монмартрі й спостерігає з добродушною усмішкою на обличчі за метушливою молоддю, що пробігає повз. А в сумочці, яка лежить поруч, - маааленький такий щоденничок із розкладом на найближчий тиждень. А в ньому: відвідати салон краси в середу вранці, попросити садівника висадити нічні фіалки під вікном у четвер, зустріч із подругами за грою в бакара у вівторок увечері, відвідати концерт модного саксофоніста в суботу…
Я б хотіла старіти так. Але найчастіше старість приходить інакше. Не хочеться щоденників, перукарень, спілкування. Усе рідше відчиняються двері до квартири. Припадає пилом витончений чайний сервіз за каламутними шибками чеської стінки минулого століття у вітальні. Усе більше хочеться лаяти всіх за все. Не піднімаються руки дістати до верхньої полиці, щоб витерти пил. Штучні квіти геть витісняють живі зі стін, підвіконь, ваз… Засмальцьований халат, продавлене крісло біля телевізора, купа таблеток на столику поруч...
Так приходить старість у більшості моїх знайомих за 65…
Це не неміч. Це не хвороба. Це - опускання рук.
Ви помічали, як це відбувається? Спочатку з'являється недомитий зі зворотного боку, а потім і зовсім липкий посуд. Потім нізвідки замість звичних губок на раковині помічаєте ганчірочки для миття посуду. Потім поступово замість пакетів для сміття - прана пакет-майка… І запах. Запах старості. Він невитравний!!! Він старить людину ще сильніше, ніж зморшки, хвороби та хандра! Із цим запахом приходить відчай і небажання жити. Цей запах гнобить у нас людину й народжує старця…
Із цим можна боротися!! Заявляю вам із усією відповідальністю людини, яка має літнього родича.
Уся суть запаху старості в бруді! Не без того, що літні люди та продукти їхньої життєдіяльності пахнуть різкіше. Це нормально, адже з віком нюх притуплюється, і людина пахне сильніше, щоб мати можливість чути цей запах. Так ось:
- Прийміть за правило приймати душ частіше, ніж раніше.
- Щодня мийте сантехніку антибактеріальними засобами. Мийте не лише всередині, а й ретельно зовні, а також плитку навколо унітаза. Навіть якщо вони на вигляд чисті - мийте!
- Жодних ганчірочок на кухні та у ванній! Лише губки та спеціальні всотувальні целюлозні серветки. І це не марнотратство. Це необхідність. По них видно, коли вони мають бути викинуті! Адже це теж складова запаху старості!
- Вологе прибирання підлоги двічі на тиждень на кухні - обов'язкове! І не шкодуйте на освітленні над раковиною - потрібно бачити, як ви вимили посуд. Протріть його рушником наприкінці. Так ви додатково дотрете те, що не домили.
- Періть штори й тюль раз на пів року! Це пил і знову ж таки - запах старості!
- Провітрюйте речі зі стратегічних запасів - подушки, постільну білизну, драпові пальта й хутряні шапки вашої молодості! Це теж запах злежалої старості…
І користуйтеся всім, що у вас є, - святковим сервізом, супницею, капелюшком, сумочкою, губною помадою та парфумами!!! Це має вигулюватися!!! І ви разом із ним)
Звісно, приходить вік, коли це складно робити самому, але ж у вас є час. Багато часу, який нікуди подіти!) А раз на тиждень або два можна покликати помічницю з нашого штату для експрес-прибирання. Це не дорого, але підніме вам настрій і додасть бажання бути схожою на парижанку після ..-ти;). У капелюшку та з кавою на Монмартрі)...
Старійте красиво!
Ваша Олена.