Скажу одразу — я не прихильниця стерильної чистоти в домі. На мою думку, такий мікроклімат навіть шкідливий. Особливо для незміцнілого дитячого організму. Адже йому потрібно вчитися жити в далеко не стерильному суспільстві. То коли ж починати звикати до різного роду бактерій, як не з домашнього підлокітника дивана чи пульта від телевізора?:)

І хаотично розкидані по дому речі часто не викликають у мене нападів люті чи роздратування. Частіше для мене це ознака свободи та "дорослості" — мій дім, можу собі дозволити робити що хочу). Або творчий хаос — теж гарне визначення). Мені складно уявити, що коли я шию чи в'яжу на машині, то миттєво підбираю обрізки від оверлока чи обривки ниток після початку роботи… У цей момент я творю, і все інше зачекає…)

А коли така купа-мала заважає пройти по кімнаті;))), доводиться кликати моїх чарівниць. Вони чудово вміють розкласти по поличках, скласти в стосики. І при цьому, як не дивно — я завжди знаходжу свої речі майже там, де залишила)).

Парадокс експрес прибирання).

Порядок же в діловому світі не просто потрібен, а життєво необхідний. Ось наприклад, під час карантину я не виводила весь персонал на роботу, і на складі настав хаос, ну на кшталт мого домашнього;). Я весь карантин вважала, що мені не вистачає одного засобу для прибирання. Я ніяк не могла його купити, у зв'язку з перебоями в постачальників, у потрібній мені кількості. Урвала малими дозами й ганялася за ним по всьому місту. А коли навели порядок на складі, виявилося, що я його накупила на три місяці наперед))))...

Звичайно, чудово, коли у вас удома й на роботі всі речі займають своє місце. Але бажано, щоб це відбувалося без фанатизму й не займало весь ваш вільний час. Адже у світі є ще безліч цікавих справ, якими варто було б зайнятися.

Намагайтеся привчити себе до порядку, але старайтеся не втратити ту свободу, яка допомагає вам радіти життю, а не стогнати з приводу не витертого пилу чи не складених рівненько шкарпеток;)

Ваша Олена.