fbpx

Клининговая компания "PurPur"

Коли на вулиці дощ.

 Коли на вулиці дощ і мерзена вогкість за вікном, стає сутужно з красивими емоціями.

Ти ніби впадаєш в сплячку, до кращих часів. І твоїм першочерговим завданням стає зберегти себе до часів яскравого сонця, тепла… Красиву, ніжну, жіночну себе...

В таку погоду ти стаєш максимально емоційною та вразливою. Здавалося - чого б то так? Але страшенно тягне до вільного крою одягу, спадаючого з одного плеча. Розпущеного волосся, розсипаного по такій приємній на дотик тканині і по твоїй трішки оголеній шкірі. До легкої та пухнастої ковдри, в яку так затишно можна загорнутись. До величезної чашки гарячого какао, що можна обійняти обома долонями і дихати тим теплом, зберігаючи своє…

 Просто життєво необхідним стає щось таке велике, надійне та, водночас непомітне для ока. Не тепле і не холодне. Обов’язково прозоре. Через яке ти бачиш, та не відчуваєш холод зовні. Через яке в дощовому танці до тебе  хочуть дотягнутись гілочки сусіднього дерева. Часом сором’язливо хитаючись поодаль. А часом стрімко розплескуючись по поверхні перед твоїм обличчям… і так і не діставшись тебе, відкочуються вітром назад, набираючись сили для нової навали.

Твоє вікно. З теплим широким підвіконням, на яке, поклавши диванний матрасик або подушку, ти вмощуєшся з книжкою, какао, загортаєшся в легку ковдру і спостерігаєш дощ. Час від часу торкаєшся кінчиком пальця скла, супроводжуючи черговий струмінь, що назавжди стікає вниз… і уява малює образи. Теплі. Спокійні. Далекі або такі близькі.

І від вогкості за вікном вже не віє безнадією.  Тепло та затишок на підвіконні надихають дочекатись сонячних днів. Гарна книга під шум дощу дає відчуття всеохоплюючого щастя, для якого людина народжується на світ…

Здавалося б - просто вікно. Просто підвіконня. Просто дощ….

Ваша Олена!)